Заповіді родинного виховання

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Духовний вплив батьківського дому на формування особистості дитини здійснюється завдяки щирій материнській ласці, небагатослівній любові батька, домашньому теплу, затишку, захисту, сімейній злагоді.

Діти, які живуть у мріях

  «Відхід від реальності» — ще один варіант несприятливого розвитку дитини. Він спостерігається тоді, коли потреба в увазі та власній значущості поєднується в дітей із тривожністю, підвищеною чутливістю, непевністю в собі: такі діти, не маючи можливості реалізувати себе в реальних досягненнях, починають мріяти.

Діти мають право на власну думку

У дітей, як і в кожної людини, є право мати і висловлювати свою власну думку.

Дитяча агресія

Агресія –це енергія подолання, боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів. Ця сила необхідна дитині для того, щоб досягти своєї мети, протистояти перешкодам. Небажаною є не сама по собі агресія. А неприйнятні форми її прояву: звичка кричати. Ображати, битися. Тому завданням виховання дитини є не усунення агресії, а навчання адекватно проявляти свої негативні почуття: гнів, обурення, неприйняття. Саме тому, що дитина не вміє усвідомити й висловити протестні почуття стосовно значущої особи (батька чи вчителя), у неї може виникати „безпредметна агресивність” – розповсюдження почуття злості на слабші та безпечні об’єкти – на дітей. Тварин, предмети. Причиною підвищення дратівливості також можуть бути фізичні чи психологічні проблеми дитини. Які виснажують її, підвищують збудженість та імпульсивність.

Чим можуть допомогти батьки

Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на Вас. Навпаки, поставтеся до  її обурення з розумінням й повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до Вас.

Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як Ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом з нею вдалу форму висловлювання претензій.

Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі придушуємо своє роздратування, терпимо доти, доки воно вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє невдоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

4. Учіть дитину розуміти себе та інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття  й  почуття інших,  вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби  і захисту.

Даруйте дітям свою любов

Скільки уваги  ви приділяєте дитині щодня? хтось скаже, що тільки цим і займається. Але наша увага носить переважно контролюючий характер : не займай, не роби, облиш, прибери тощо. А для дитини увага до неї рівнозначна прояву батьківської любові, підтримці. Діти буквально розквітають від вашої уваги до них. Заради того багато з них готові робити усе навпаки і дратувати батьків непомірною упертістю. Адже за більшістю негативних реакцій стоїть одне: я не відчуваю, що мене люблять.

Навіть подорослішавши, дитина все ще потребує підтвердження того, що її люблять. Батькам же, чим старшими  стають їхні діти, властиво усе частіше помічати їхні проступки.

Бити чи не бити? Ось питання!

Різки в минулому. Це добре. Але руки у батьків залишилися. Як зручно ними давати ляпаса. І голос у дорослих гучний. Як вони іноді кричать. Та хіба це виховання?

Усні уроки: як допомогти дитині

До цього часу ми з вами говорили про те, що діти називають письмовими уроками: вправи, диктанти, твори — це все письмові.

Повернувшись з роботи додому, ми, насампе­ред, запитуємо: «Письмові завдання всі вико­нав?». І якось уже само собою виходить, що реш­та — усне — нам здається чимось другорядним. Ми й уваги менше приділяємо усним предметам, звикли до того, що вони залишаються на потім, і не встигаємо їх перевірити.